Батьки любили більше мого брата, але йому від них потрібна лише вигода

Мене звати Ольга. У мене є старший брат Денис. Ми з ним зовсім не схожі ні зовнішньо, ні характером. Він був геть лінивим, хоча мав би показувати своїй молодшій сестрі хороший приклад! Різниця у віці у нас невеличка, всього 2 роки, але таке відчуття, ніби я старша сестра!

Все своє дитинство на свої забаганки доводилось заробляти самостійно! Я вже з 14 років десь працювала. У нас не була бідна сім’я, але просто мого брата любили більше ніж мене!

Не знаю чому так, бо зазвичай батьки навпаки більше люблять свою молодшу дитину, тим більше якщо це дочка! Але у нашій сім’ї все зовсім не так! Моя мама просто кожного дня хвалиться усім, який у неї чудовий син! Вони навіть навчання у столиці йому оплатили, а я не пішла вчитись, бо не було коштів, щоб вступити на хорошу спеціальність, тому на роботу одразу пішла. Тому батьки мені часто дорікали, мовляв, мій брат вчиться в елітному університеті, піде на роботу в чудову компанію, а я так і залишусь обслуговчим персоналом!

Працювала я багато де, але згодом влаштувалась на хорошу фірму та залишаюсь тут дотепер. Ми з братом вже дорослі, я маю чоловіка і дітей, а він дівчину. Я за свої роки роботи назбирала собі на трикімнатну квартиру майже в центрі нашого міста, а «мамина гордість», себто мій брат, живе зараз у квартирі своєї дівчини.

Кожен день він плачеться батькам, що у них однокімнатна квартира, а у мене велике, просторе житло. Тому мама взяла кредит та купила йому квартиру. Дуже дорогу, одразу видно! Мені було прикро, адже мені ніколи нічого подібного не робили, хоча за ними  постійно доглядала я, та навіть зараз доводиться возити їх скрізь та забаганки виконувати, а у відповідь вдячності просто нуль!

І що ви думаєте? Купили вони, значить, ту квартиру, але їх коханий синочок навіть в гості не кличе, каже, що його дівчині буде некомфортно! Та і на мене йому все одно! Тільки батьків шкода, вони ж з кредитом залишились, а син навіть не подякував, напевно не знає, як їм зараз. Але вони й досі усім нахвалюють свого синочка!

Я не ображаюсь вже, просто звикла до того, що мене вважають за ніщо у цій сім’ї, не думаю, що колись вони зрозуміють, як багато я для них значила! Я все одно буду їм допомагати та підтримувати, бо це ж батьки!

Оцініть статтю
NewsMix
Батьки любили більше мого брата, але йому від них потрібна лише вигода