Батьки завжди віддавали перевагу моєму брату просто тому, що він хлопець. Я так і не змогла пояснити їм, що батьківська підтримка повинна ділитися між дітьми однаково. Зараз ми майже не спілкуємося

Зараз я майже не спілкуюся зі своїми батьками, лише дзвінки ввічливості на свята та дні народження. Річ у тому, що я на них дуже ображаюся.

У мене є старший брат, якому завжди діставалося все краще. Він мав більше одягу, бо завжди його бруднив, іграшок, бо частіше їх ламав, потім ходив у спеціалізовану школу, бо хлопцю потрібно мати гарну освіту. Його навчання у столиці батьки теж оплачували, бо хлопець має бути успішним, а вища освіта обов’язкова. Але поки це були дитячі образи та з’ясовування стосунків, було ще терпимо. Проте приблизно рік тому батьки придбали братові нову машину, з салону. На той час я навчалась у сусідньому місті та жила у гуртожитку. За гроші, що батьки витратили на придбання автівки для Ігоря, можна було придбати однокімнатну квартиру для мене.

Коли я запитала у батьків, чому така несправедливість, то мама відповіла, що брат хлопець, йому потрібніше. Зараз для того, щоб їздити на роботу, працює він у великій компанії, часто має відрядження, та й несолідно якось у столиці без власного авта. Ігорю потрібно кар’єру будувати, аби потім міг сім’ю утримувати, витрати у нього більші, вимоги як до хлопця теж. А я дівчина, можу знайти собі чоловіка, щоб заробляв гарно, він мені машину й придбає.

Жити мама запропонувала з ними, а заощаджені гроші відкладати на придбання квартири або машини. Я намагалась пояснити, що ми брат і сестра, тому батьківську підтримку маємо отримувати однакову, що мені дуже образливо від такої вибірковості, що є різниця між тим, що подарували батьки та отримав власними силами. Батьки не хотіли до мене дослухатися, вважали, що хлопцеві важливіше отримати гарний старт у житті, а мені вони теж допомагають по можливості.

Я закінчила навчання та поїхала на заробітки в Італію. За рік я заробила достатню суму грошей, щоб придбати якісне авто, але поки не збираюся повертатися додому. Тут я зустрілася із хлопцем, ми разом живемо і працюємо. З батьками я спілкуюся рідко, віддалилася від них та брата. В мене й досі залишилася образа на за їхній вчинок та за небажання зрозуміти, що незалежно від статті та обставин діти мають отримувати батьківську підтримку, піклування та любов однаково.

Оцініть статтю
NewsMix
Батьки завжди віддавали перевагу моєму брату просто тому, що він хлопець. Я так і не змогла пояснити їм, що батьківська підтримка повинна ділитися між дітьми однаково. Зараз ми майже не спілкуємося