Дружина примушує мене обирати між батьками і власною сім’єю

Я сам виріс у селі, мені дуже подобалося жити саме у приватному будинку, а не у квартирі, але хорошу роботу молодій людині знайти важко, тому я переїхав у місто.

Через деякий час одружився, в нас народився синочок. Справи мої йшли добре, відкрив невеличку автомайстерню. Я завжди розповідав дружині, що хочу жити у приватному будинку, можна було б у дворі облаштувати басейн для сина, зробити майданчик з гойдалкою та пісочницею. Дружина не заперечувала, але завжди зауважувала, що у будинку повинен бути господар, який приділятиме йому багато часу і сил, а я весь час на роботі. А якщо не на роботі, то в селі у батьків.

Хто ж іще допоможе їм, як не син. В нас село невеличке, лише один магазин, тому доводиться і продукти купувати привозити, і ліки, і по господарству допомагати. Дружина на мене ображається, каже, що батьків звісно навідувати потрібно і допомагати їм також, але не кожні вільні вихідні, що їм із сином теж часто потрібна моя увага.

Одного разу друг запропонував мені придбати будинок у передмісті, єдине, що ремонт у ньому потрібно було закінчити. Він із сім’єю переїздив в інше місто, а знав, як я мрію переїхати з квартири. Дружині ця ідея не сподобалася, ми чекали незабаром появлення доньки, а жити в недобудованому будинку з двома дітьми їй не хотілося. Я пообіцяв якнайшвидше закінчити ремонт, до того ж тіснитись вчотирьох в однокімнатній квартирі складно, тому дружина без ентузіазму, але погодилася на купівлю будинку та переїзд.

Я поділився новиною з батьками, вони за мене пораділи, сказали, що теж хотіли б дещо відремонтувати. Сарай вже ледь стоїть, у самій хаті необхідно дах перестелити, димар перекласти, бо скоро прийдуть дощі та холоди. В’язку з карантином, справи мої йшли вже не так добре, але відмовити батькам я не міг. Попередив дружину, що поки зможемо відремонтувати лише дитячу кімнату, вона на мене образилася.

Після переїзду в будинок, я почав допомагати батькам з ремонтом, щоб встигнути до початку зими. Дружина часто телефонувала, просила приїхати, тому що тепер ми жили за містом і самій їй вагітній з маленьким сином добиратися на міському транспорті складно, а потрібно було у лікарню, в магазин за продуктами. Я намагався пояснити, що крім мене допомогти батькам нікому, я ж не можу їх залишити. Їй би, напевно, не сподобалось, що наш син, коли виріс не захотів би про нас дбати. Одного разу дружина прислала повідомлення, що повернулася у міську квартиру. Тепер не знаю, чи хочу жити із жінко, яка примушує мене обирати між власно родиною та батьками.

Оцініть статтю
NewsMix
Дружина примушує мене обирати між батьками і власною сім’єю