Мій син не хоче зі мною спілкуватися, бо вважає, що через мою принциповість, ми не живемо заможно. Мені прикро, що я не можу порозумітися з власною дитиною

Син не спілкується зі мною вже майже два роки, тому що вважає мене винною у тому, що його життя не склалося.

Річ у тім, що зі своїм чоловіком я розлучилася, коли Андрій був ще маленький. Чоловік мене зраджував, вибачити його я не могла, розійшлися ми мирно. Денис справно платив аліменти, допомагав при необхідності, не більше, друзями ми не залишилися, я дуже ображалася на чоловіка. Денис доволі швидко одружився вдруге, має сина.

Ще на той час, коли ми жили разом, чоловік займав високу посаду, мав гарну зарплатню, багато чого міг дозволити. Згодом його справи пішли вгору, він почав займатися бізнесом, статки сім’ї значно виросли. Родина чоловіка у порівнянні з нашою із сином живе досить заможно.

Син Дениса від другого шлюбу мав усе, що тільки можна собі забажати. Подорожі до інших країн, цікаві екскурсії, останню модель телефону, планшету, ігрові консолі, приставки, фірмові речі, навчався у приватній гімназії, займався з носіями іноземних мов, отримав хорошу освіту за кордоном, де зараз живе і працює.

Всього цього я не могла забезпечити Андрію, я багато працювала, щоб ми мали змогу на необхідне. Думала, що дитинство сина було скромним, але щасливим. Вважала, що мій син не гірший за інших, ходив у гарну школу, займався плаванням, кожне літо бував на морі, вступив до технікуму, здобув престижну професію. Багато зусиль потратила, аби Андрій виріс доброю, гідною, порядною людиною, мені здавалось, що це важливо.

Але мій син так не рахує. Кілька років тому він заявив, що якби я тоді пробачила чоловіка, то він би мав все те, що зараз має син Дениса від другого шлюбу, що так несправедливо. Я намагалася пояснити синові, що головне в житті не статки, а відношення, довіра, просила зрозуміти, що не змогла б жити у брехні. Проте син заявив, що я егоїстка, яка позбавила його забезпеченого майбутнього.

Моєму Андрію зараз 35 років, він працює менеджером у компанії, має середній дохід, за весь час по службових сходинках він не піднявся. Серйозних стосунків з дівчиною у нього теж не було. Я допомогла сину із першим внеском за власне житло. Зараз, коли він звинувачує мене у своїх негараздах, мені дуже образливо. Я приклала стільки зусиль, щоб виховати Андрія належно. Мені здається, що як мати, я зробила достатньо, аби дати сину гарний старт. Проте, якби я не намагалася пояснити Андрію, що дорослий чоловік не може перекладати відповідальність за своє життя на батьків, ким би вони не були, мені це не вдається.

Оцініть статтю
NewsMix
Мій син не хоче зі мною спілкуватися, бо вважає, що через мою принциповість, ми не живемо заможно. Мені прикро, що я не можу порозумітися з власною дитиною