4 роки тому я став щасливим дядьком. Моя сестра Марія народила довгоочікуваного хлопчика.
З першими днями життя племінника моя сестра виглядала дуже щасливою. Бувши поруч з коханим чоловіком, вона раділа хвилинам материнства.
Та коли моєму племіннику виповнилося 2 роки, його батько поїхав закордон на заробітки.
З того часу Маша дуже змінилася. З турботливої матусі вона перетворилася у сварливу втомлену жінку. Я постійно стаю свідком, як сестра підвищує голос на рідного сина. На її думку, він дуже галасливий. Хоча я не згоден. Усі діти шумлять й іноді бувають нетерплячими, але ж на то й потрібне безтурботне дитинство.
Мій племінник Гліб дуже енергійний та допитливий, тож він часто може щось утнути. Вдома він любить висипати усі іграшки з кошика, або ж відкривати двері шухляд. Маленький шкідник вдається й до обмалювання стін. Загалом, нічого дивного у його поведінці. Ми й самі в дитинстві бешкетували. Та моя сестра кричить на Гліба за кожну його провинність. Я ж завжди захищаю малого і говорю Маші, що варто спокійно пояснювати дитині, чого робити не можна і чому робити шкоду – це погано.
Я вважаю, це нормально, коли діти бавляться й іноді вередують. Вони тільки пізнають цей світ й мають повне право виражати щиро свої емоції. Дорослі ж навпаки мають бути терплячими стосовно малечі, тим паче якщо це їх діти. Адже на батьків покладено величезну місію – супроводжувати та допомагати своїй дитині впродовж усього життя. Попереду ще стільки розчарувань, так нехай перші роки життя будуть радісними та легкими.
Скільки б я не розмовляв зі своєю сестрою на цю тему, вона й слухати не хоче. Тому іноді я забираю племінника на прогулянку, де дозволяю йому бути таким, як йому хочеться. Зі мною він галасливий бешкетник, який радіє дитячим митям життя.
