Після того, як від Дмитра пішла дружина, він залишився сам з двома дітьми. Був період, коли навіть їсти не було чого, а на роботу в морози й дощі доводилося ходити в порваних кросівках. Після цього хворів звичайно, але часу на відпочинок собі не давав. Грошей там само як і іграшок у дітей не було. Міг нічого не їсти, і так тривало дуже довго. Але жодного разу ні в кого і копійки не взяв, а родина була велика. Дітей зміг виглядіти. Всі зараз на роботу хорошу влаштувалися. А тепер, коли рідня дізналася, як вони жили до цього, почали на нього кричати, чому ж він про поміч ніколи не просив? Він не молодий вже, діти взагалі цукерок місяцями не їли. Родичі також не заможні, але хоча б чимось допомогли б. Дмитро все одно на своєму стоїть і нікого не слухає, про те тепер може сказати, що всього досяг сам

– Я жодного разу ще не позичав гроші, – розказував мій друг Діма. – Все старався сам робити, хоча це давалося не просто.

Всім близьким та друзям відомо, що все так і було. Дружина Дмитра пішла від нього у дуже тяжкий період життя, залишивши його самого з малими дітьми. Вони вже дорослі давно, але як тяжко було для батька зробити з них справжніх людей. Чоловік не любить говорити про своє минуле, дуже радий, що зміг вибратися з такої тяжкої ситуації.

– Коли згадую своє минуле життя, не вірю що це все закінчилося, – постійно говорив Дмитро. Був період, коли навіть їсти не було чого, а на роботу в морози й дощі доводилося ходити в порваних кросівках. Після цього хворів звичайно, але часу на відпочинок собі не давав. Грошей там само як і іграшок у дітей не було. Міг нічого не їсти, і так тривало дуже довго. Але жодного разу ні в кого і копійки не взяв. Ніколи! І про проблеми свої нікому не казав, ніхто напевно навіть не знав, яке у нас становище. Але ми змогли це все пережити. І я можу з гордістю сказати, що все зробив сам.

– Ми пишаємося тобою, але як же діти змогли це все витерпіти? – говорять рідні. – Вони картоплю одну цілими днями їли, а солодощів взагалі напевно ніколи не бачили, ми ж могли допомогти вам, у нас також грошей не багато, але якісь продукти точно привезли б.

Якщо так подумати, то родичі праві. Діти могли хворими повиростати, але Дмитро не слухав їх, і стояв на своєму, вважав, що він усе робив правильно.

Тепер близькі постійно дорікають чому він їм нічого не сказав? Вони ж не знали, що у них така ситуація склалася. Звичайно у деяких було не на багато краще становище, але хліба з картоплею купити вони для них змогли б.
– Чому ти нам нічого не казав? Так не можна ж, дітей погубити міг.

І усі знайомі й близькі Дмитра говорять, що він повинен був попросити допомоги! Вони б з радістю його виручили. Можливо не всі змогли б щось дати, то так і було б, але хоча б чимось допомогли.

А Дмитро все одно по-своєму думає. Вважає що все правильно зробив, тепер може з гордістю сказати, що всього зміг досягти сам.

Оцініть статтю
NewsMix
Після того, як від Дмитра пішла дружина, він залишився сам з двома дітьми. Був період, коли навіть їсти не було чого, а на роботу в морози й дощі доводилося ходити в порваних кросівках. Після цього хворів звичайно, але часу на відпочинок собі не давав. Грошей там само як і іграшок у дітей не було. Міг нічого не їсти, і так тривало дуже довго. Але жодного разу ні в кого і копійки не взяв, а родина була велика. Дітей зміг виглядіти. Всі зараз на роботу хорошу влаштувалися. А тепер, коли рідня дізналася, як вони жили до цього, почали на нього кричати, чому ж він про поміч ніколи не просив? Він не молодий вже, діти взагалі цукерок місяцями не їли. Родичі також не заможні, але хоча б чимось допомогли б. Дмитро все одно на своєму стоїть і нікого не слухає, про те тепер може сказати, що всього досяг сам