«Раз Ліза так схожа на твою мати, то нехай вона займається дитиною», відповіла мені теща

На цей момент у нас із дружиною двоє дітей, дівчатка. Старшій Діані вісім років, а молодшій Лізі шість років. Однаково дуже люблю, дбаю про них, ціную та оберігаю. Але ось через одну ситуацію мою молодшу дочку тепер зовсім не любить теща. Про це й буде моя історія.

День, коли народилася Діана, запам’ятався нам на все життя. Усі наші родичі були раді її появі. До імені ніхто не чіплявся, навіть теща сказала, що ми вибрали дуже відповідне ім’я для дочки. Валентина Іванівна раз у раз рвалася до нас у гості, щоб побути поруч зі своєю онукою. Цими приходами до нас вона дуже допомагала моїй дружині. Поки бабуся бавилася з Діаною, доглядала за нею, міняла підгузки, мама могла спокійно приготувати поїсти, прибрати в будинку, випрати одяг. Ми були дуже вдячні тещі за допомогу, а вона й рада цьому. Незабаром ми зважилися на другу дитину, але, коли народилася Ліза, Валентина Іванівна була не в захваті:

– Вибачте за таке запитання, але ви ту дитину забрали з пологового будинку? Щось вона не дуже схожа на мене.

– Думаю, не обов’язково, щоб наші із дружиною діти були схожі лише на її родичів. Все ж таки іноді виграють гени батька, з цим нічого не вдієш. Ну буде схожа на мою маму. Навіщо трагедію із цього робити?

– Якщо так схожа на твою маму, то нехай цією дитиною займається вона! – невдоволено відповіла теща.

Так і вчинили, тільки нічого хорошого з цього не вийшло. Моїй мамі доводилося відпрошуватися з роботи, щоб дістатися до нас та посидіти з Лізонькою, поки ми на роботі. Незабаром її звільнили за численні пропуски й тепер працює лише мій батько.

Так наші діти й поділилися між бабусями. Чесно скажу, дарма я погодився тоді з тещею щодо того, щоб з Лізою іноді сиділа моя мати. Мало того, що через це вона втратила роботу, то тепер це може погано вплинути на взаємини між сестрами. Я вже потихеньку починаю шкодувати про це.

– Ой як ти вже виросла, моя бусинка! – звернулася Валентина Іванівна до Діани.

– Привіт… Ліза, – помітивши другу онучку, ледве видавила бабуся.

До речі, нещодавно я став свідком її поганого ставлення до Лізи. Ми сиділи дивилися телевізор, до Валентини Іванівни підбігла молодша дочка та вручила їй свій малюнок, сказавши, що на ньому зображено її. Ця жінка не довго думаючи порвала листок на очах дитини й сказала:

– У Діаночки виходить краще малювати, а це неподобство якесь. Йди з очей моїх!

Я своєю чергою так це залишати не став. Спочатку пригрозив тещі, або вона зараз вибачається перед дитиною, або йде звідси та більше не приходить. Звичайно їй такі умови не сподобалися, але вона пішла все-таки. Потім від своєї дружини почув, як їй тепер постійно скаржиться на мене мати. Але дружина підтримує мене та ставати на бік своєї мами не збирається.

Оцініть статтю
NewsMix
«Раз Ліза так схожа на твою мати, то нехай вона займається дитиною», відповіла мені теща