Розповідь про те, як зла математичка, Антоніна Франсівна, стала моєю тещою

Я часто змінював школу та ось, вкотре, коли навчався у дев’ятому класі, мої батьки вирішили переїхати й мені довелося починати заново знайомитись зі своїм новим класом. Але мене це в принципі не лякало, я встиг звикнути, тепер навіть навпаки, чекаю з нетерпінням, як піду до нової школи.

Мене багато чого радувало у нових навчальних закладах, часто траплялися лише добрі вчителі та однокласники. Але цього разу доля вирішила зробити так, щоб я більше не розслаблявся й зробила мені не дуже хороший подарунок у вигляді злої математички. Ця людина своїм виглядом одразу показувала всю гниль, яка була в ній. Звали цю жінку, до речі, Антоніна Франсівна. Вона завжди ходила незадоволена чимось, занижувала всім оцінки, робила все можливе, щоб ми не змогли написати контрольну чи вирішити тест.

Антоніна Франсівна з того моменту стала моєю головною фобією. Я сам по собі хлопець спокійний та нічого такого не боюся, але ця особина виняток.

За деяких обставин у нашої вчительки була дочка Маргарита. Ще вона її завжди називала своєю перлиною. Щоразу, коли вона заходила в клас, де йшов урок у мами, та одразу підривалася з місця та, не звертаючи ні на кого уваги, стрімко йшла до дочки, цілуючи її та міцно обіймаючи:

– Перлинка ти моя, Маргарито!

По Маргариті було видно, що їй неприємно від того, що її мама так поводиться при однолітках. Їй було соромно та тому не довчилася до одинадцятого класу, а пішла вчитися до коледжу.

Я ж своєю чергою закінчив школу, попри те, що Антоніна Франсівна занижувала мені оцінки. Вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Закінчивши університет, мені пощастило зустріти своє перше кохання. Познайомився з Ніною біля кафе у дощову погоду, вона чекала на таксі, а я запропонував її підвезти до будинку. Вона погодилася та ми почали зустрічатися. Через пів року стосунків я зробив Ніні пропозицію. Ще за пів року моя дружина завагітніла, в нас народився син.

Під час вагітності та після неї мої батьки часто до нас приїжджали у гості. Зі своїм онуком завжди раді посидіти, поки ми на роботі. А ось тещу із тестем я так жодного разу не побачив. Ніна казала мені, що її батьки розійшлися на не дуже гарній ноті та це розставання зараз її мама важко переживає, тому краще її поки що не чіпати, але вона знає, що вже стала бабусею.

Все в нас було добре, поки мене не звільнили з роботи, не зрозуміло за що. Через це наша сім’я залишилася без грошей, оскільки Ніна була у декреті та не могла працювати. Ми вирішили здати свою квартиру в оренду, а самі перебралися жити до моїх батьків.

Минув час та нам обом вдалося знайти нову роботу. Син пішов у садок, стало набагато легше.

Щодо тещі я так і не міг заспокоїтися, частенько запитував у своєї дружини, коли вона вже познайомить мене з нею. Ніна чомусь відмовлялася, поки я сам не дізнався випадково від свого знайомого де живе ця жінка, тоді вже дружина не мала жодних шансів.

Дочекавшись вихідних, ми нарешті всією сім’єю зібралися та поїхали до бабусі нашого сина.

Ніна, мабуть, вирішила не попереджати свою маму про те, що ми приїдемо, адже відчиняла двері сама. Теща живе в досить непоганих умовах, трикімнатна квартира, прибрана, мені це дуже сподобалося. Пройшли до зали, де вже сиділа ця жінка та кого ж я там побачив, так, Антоніну Франсівну! Ту саму злу математичку!

– Маргарита, перлинка моя ненаглядна! Я так рада тебе бачити, – вона підійшла до моєї дружини, так само як тоді в школі, коли вона заходила до класу, а та бігла до неї з обіймами та поцілунками. – І ви тільки подивіться, кого мені привезли, привіт, я твоя бабуся!

Я був у такому шоку, словами не описати. Коли Антоніна Франсівна захотіла взяти свого онука на руки, я відійшов із ним від неї на два кроки. Жінка подивилася на мене та теж впізнала в мені свого учня, одразу скорчила незадоволене обличчя, як раніше.

Мені вона сказала тільки те, що добре пам’ятає мене, як саму балакучу й неслухняну дитину. Вона при моєму синові почала говорити погані речі про мене. Від цього мені стало дуже неприємно та соромно.

Не довго думаючи, забрав сина й пішов із цього будинку. Ніна намагалася мене зупинити, хотіла багато чого пояснити:

– Ну пробач мені, дурепі такій. Я не хотіла, щоб ти дізнався правду таким чином, тому й казала, що не варто їхати до моєї мами. Вибач, будь ласка. Мені довелося вигадати нове ім’я собі, щоб більше не впізнавали в мені доньку злої математички зі школи. Я ж змінилася, ти це бачиш. Прошу тебе, тільки не роби поспішних висновків, я розумію, тебе це все шокувало, але й ти зрозумій, через що мені довелося пройти заради того, щоб досягти саме того життя, про яке я мріяла. Я змінила себе заради цього, заради тебе! Ти мені подобався у школі…

– Послухай, Ніно чи Маргарита, мені начхати як тебе звуть, але ти могла мені відразу зізнатися у всьому, а не мовчати. Я ще переживу цей день, гаразд, але те, що ти мене обманювала всі ці роки, мені нелегко буде пробачити, бо я дуже ображений на тебе.

Мені мама сказала, що краще пробачити таку помилку своєї дружини, адже вона це зробила не спеціально, а заради мене та нормального життя. Чесно скажу, трохи тяжко це зробити, бо Ніна обманювала мене упродовж п’яти років.

Що з приводу однокласників, то я не хвилююся про те, що вони сміятимуться з нас. Я кохаю Ніну та свого синочка.

І я пробачу її, але поки що не скоро. Мені справді потрібен час.

Оцініть статтю
NewsMix
Розповідь про те, як зла математичка, Антоніна Франсівна, стала моєю тещою