Моя сваха вдалася до того, що продає полуницю рідним онукам! Донечка Аліна вийшла заміж у 27 років і народила вже двох дітей. Зять у мене – просто скарб: і заробляє, і турбується, і майстер на всі руки. А ось зі свекрухою доньці не пощастило. Навіть не знаю, як у такої матері зміг вирости порядний син!
Сваха проживає у селі й вирощує багато усього на продаж. Грошей має чимало, але дітям ніколи нічого не передасть. Якось я за розмовою натякнула їй, аби вона онукам хоч полуниці домашньої передала на гостинець – у відповідь почула ціну за кілограм ягід! Уявіть тільки, рідна бабуся продає полуницю маленьким дітям!
Я була так вражена, що доньці розповіла. Аліна категорично заборонила мені більше на цю тему заводити розмову.
«Мамо, Віталік усе купує, ми не знаємо потреби ні у чому! Облиш Антоніну Петрівну, хай собі торгує», – сказала доня.
Я ж відповіла, що для мене все ж дивно, що рідна бабуся не хоче онуків пригостити продуктами, які вона сама виростила. Хто його знає, що там у тих магазинах продають, чим оброблюють. Аліна ж не захотіла слухати мої думки з приводу свахи та її бізнесу, поклала трубку, заявивши, що не хоче далі сперечатися.
Я вирішила більше не підіймати цю тему, але на душі все одно неспокійно.
Я розумію, що мій зять повністю забезпечує доньку та дітей, і, звісно, я не хочу конфліктів. Тим паче я дуже добре до Віталіка ставлюся. Але саме усвідомлення того, що сваха не хоче рідних онуків пригостити мене дуже засмучує.
Я просто зовсім інша людина: щоразу як бачу онуків – пригощаю гостинцем, іграшки дарую. Сваха завжди на це говорить, що я їх надто балую, мовляв, з дітьми треба бути суворіше.
Я ж цим зовсім не погоджуюсь: бабуся має асоціюватися у дітей з турботою, щедрістю та радістю. Як ви вважаєте, я маю рацію?
