У моєї подруги дуже вихований син, я спитала, як їй так вдалося

Ми подружилися з Анею у пологовому будинку. Тому, наші сини – однолітки, обом по 4 роки. Коли я бачу сина подруги завжди дивуюсь наскільки він спокійний та вихований. У порівнянні з моїм шумним, часом балованим Романом, він наче старший від нього на 2 роки.
Ні, я не вважаю свого сина нечемним чи ще чогось. Річ у тім, що син Ані надто слухняний і дуже вирізняється серед однолітків. Він ніколи не буде перебивати дорослих за розмовою, не буде голосно кричати, вередувати.
Мій же Ромчик іноді може взяту чужу іграшку без спросу, або граючись може від мене утікати та сміятися. Мені не завжди це подобається, але я вважаю, що син ще занадто маленький аби розуміти, як правильно себе поводити. Та й не тільки мій син так себе поводить, майже усі діти довкола: хтось скиглить від того, що хоче спати або їсти, хтось вередує, адже йому не даються погратися брудною палицею, хтось обкидує піском усіх діток на майданчику. Син Ані завжди стоїть осторонь такої поведінки.
Перш ніж піти на гральному майданчику чимось гратися, завжди підійде до Ані й спитає: “Мам, можна?” Я просто не можу збагнути, як у свої 4 дитина настільки дисциплінована. Якось я спитала у Ані, як їй вдається виховувати такого скромного сина.
Вона ж відповіла, що її батько – військовий і вона сама виховувалась у досить строгих умовах. В їхній сім’ї батьки головні, і є авторитетними. Тому, якщо не слухатися та не питати дозволу – дитина буде наказана.
“Мене в дитинстві часто ставили у куток та били. Я ж так радикально не підходжу до виховання як мої батьки, але за провинність мій син може залишитися на пару днів без улюблених іграшок, мультиків чи цукерок”, – розповіла Аня.
Я навіть не знаю, наскільки це добре так строго виховувати, але результат вражає.
Оцініть статтю
NewsMix
У моєї подруги дуже вихований син, я спитала, як їй так вдалося