Зазвичай син для батьків є опорою і підтримкою, але не в моїй родині. Сергій не захотів отримувати освіту, працювати теж не хоче, бо мало платять. Проте забрав мою картку для пенсійних виплат, каже, що йому вона необхідніша

Мене звати Костянтин Миколайович, я пенсіонер, маю сина і доньку. Дружина помеrла п’ять років тому.

Донька моя підтримка та втіха. Ніжна та лагідна, вся в маму, вона добре навчалася у школі, потім вивчилася на кухаря – кондитера та переїхала у місто, її запросили працювати у дорогий та відомий ресторан. Там вона познайомилася зі своїм хлопцем, цієї осені діти запросили мене на весілля.

Життя мого сина Сергія не складається, дивлячись, як він марнує свою долю, в мене серце крається. Вчився син у школі добре, додатково й на волейбол ходив. Після закінчення школи вступив до технікуму, але встиг закінчити лише перший курс, а потім втрапив у погану компанію. Його відрахували за прогули та двійки. Я просив сина відновити навчання, щоб мати у житті хоч якусь професію, але марно.

Сергій влаштувався працювати на будівництво. Встиг одружитися. Одного разу він не дотримався техніки безпеки, впав з лісів, отримав серйозні травми, дуже багато часу провів у лікарні. Повністю відновитися Сергію не вдалося, крім того він став кульгати. Багато коштів ми витратили на лікування, а нову роботу син не шукав, натомість почав заглядати у чарку. Дружині це не сподобалось, вона подала на розлучення.

Сергій повернувся жити до мене. Я намагався його підтримати, але лише отримував грубість у відповідь. Якось взимку, щоб не виходити на двір, бо було дуже слизько, я попросив сина купити мені ліки в аптеці та віддав йому свою пенсійну картку. Ліки Сергій купив, а от картку не повернув, сказав, що йому необхідніше, придбає собі новий одяг для співбесід, та й взагалі він молода людина, хоче виглядати сучасно та стильно.

Через знайомих я влаштувався вахтером, поки на ці гроші й живу, ще донька трохи допомагає. Кілька разів Сергія запрошували на роботу охоронцем, експедитором. Але вже за тиждень його звільняли за пиятику або за прогули. Останнім часом син взагалі не шукає роботу, каже, що не хоче працювати за копійки. Ще й почав приводити додому друзів таких самих, як і він. Всю ніч вони святкують та відпочивають, а вдень сплять. Пропонував Сергію поїхати на заробітки за кордон, теж не хоче.

Не знаю, де знайти вихід зі свого положення. Дітей ми виховували однаково, а долі у них зовсім різні. Мені шкода сина, я не знаю, як йому допомогти, але й жити так більше не можу. Що мені робити?

Оцініть статтю
NewsMix
Зазвичай син для батьків є опорою і підтримкою, але не в моїй родині. Сергій не захотів отримувати освіту, працювати теж не хоче, бо мало платять. Проте забрав мою картку для пенсійних виплат, каже, що йому вона необхідніша